Проєкт «Етнокрай Роменщина: традиції, спадок». Мета — зберегти та популяризувати автентичний побут українців, виховувати повагу до культурного розмаїття й розширювати коло людей, зацікавлених культурним надбанням нашого народу.
Картини які прикрашали хати частина 1
Як ми вже говорили, наївне мистецтво - це щире авторське бачення світу, створене без академічних художніх правил. Наївне мистецтво проявляється у мальованих картинах на склі, полотні чи фанері, які створювали художники-самоучки. Музичне оформлення: українська народна пісня «Кучерявая береза» виконує аматорський вокальний ансамбль «Кришталевий передзвін» Овлашівського обʼєкту дозвіллєвої роботи (керівник Ольга Свириденко). Фотоматеріали: Володимир Мищенко.
Вишиті рушники на Роменщині частина 4
Сьогодні ми розкажемо про рушники вишиті художньою гладдю. Від самих вишивальниць можна почути, що узори для своїх рушників вони придумували самостійно, надихаючись усім що бачили навкруги. Музичне оформлення: українська народна пісня «Котилася горошина» у виконанні аматорського вокального ансамблю «Правдючаночка» Правдюківського сільського клубу (керівник Катерина Лущан). Фотоматеріали: Володимир Мищенко.
Вишиті рушники на Роменщині частина 3
Сьогодні ми покажемо та розкажемо про кролевецькі рушники, які були невідʼємною частиною української традиційної культури. У селах Роменщини від старших людей можна почути місцеву назву таких рушників - «бав’яні». Музичне оформлення: українська народна пісня «Вишивала я» у виконанні тріо у складі Надії, Юлії та Єлизавети Скриннік Бацманівського обʼєкту дозвіллєвої роботи (керівник Тетяна Гаценко). Фотоматеріали: Володимир Мищенко, Валентина Демченко, Наталія Коломієць, Валентина Лазоренко.
Вишиті рушники на Роменщині частина 2
Чи знали ви, що рушники можуть говорити? Так, вони говорять літерами й цифрами! Сьогодні ми покажемо вам рушники, на яких вишиті дати та написи, а також познайомимо з рушниками, виконаними у стилі наїв. Наївні рушники вирізняються простими, щирими й фантазійними зображеннями, створеними народною уявою. Музичне оформлення: українська народна пісня «По небу місяць» у виконанні аматорського вокального ансамблю «Кришталевий передзвін» Овлашівського обʼєкту дозвіллєвої роботи (керівник Ольга Свириденко). Фотоматеріали: Володимир Мищенко, Ніна Пасинкова.
Вишиті рушники на Роменщині частина 1
Важко уявити українську хату без вишитих рушників. Якою б не була скромною оселя, рушник неодмінно займав у ній почесне місце. Рушники були своєрідним мірилом жіночої вправності, працьовитості та художнього смаку. Сьогодні ми розповімо про рушники які вішали у період Великого Посту, про рушники на релігійну тематику та про хлібний рушник. Музичне оформлення: українська народна пісня «Закувала зозуленька, сидя на помості» у виконанні родинного тріо у складі Надії, Юлії та Єлизавети Скриннік Бацманівського обʼєкту дозвіллєвої роботи (керівник Тетяна Гаценко). Фотоматеріали: Володимир Мищенко, Лариса Оксьом, Валентина Демченко.
Традиційні дівочі та жіночі прикраси на Роменщині
Сьогодні хочемо розповісти про прикраси наших предків. Коралове намисто було не тільки оздобою, а й валютою, за яку можна було купити хату чи пару волів. Музичне оформлення: українська народна пісня «На городі верба» у виконанні дуету у складі Наталії Залуцької та Любові Коваленко Миколаївського сільського будинку культури (керівник Наталія Залуцька). Фотоматеріали: Володимир Мищенко.
Будівництво хати на Роменщині
«Комусь моя хата як повітка, а мені як квітка». Саме тому хочеться розпочати нашу рубрику з традиційної української хати — адже з неї починається усе життя. Хата — це не просто житло, а цілий всесвіт людини, де кожна деталь має своє значення і памʼять. Коли постає хата, постає й доля. Бо її стіни тримають на собі не лише дах, а й тяглість роду, його радості й випробування.
Піч на Роменщині
«Наша піч регоче, короваю дуже хоче» Хочемо розповісти та показати вам традиційну українську піч. Піч — серце хати. Важливий елемент життя та побуту наших предків. Що таке «вʼюшки», «черінь», «припічок», навіщо виставляли рогача з хати під час грози, і таке інше….про все це ви дізнаєтесь у нашому ролику. На жаль, сьогодні у звʼязку з урбанізацією та розвитком новітніх технологій українська піч відходить у минуле. І їх залишається все менше та менше…
Мисник і хатній посуд
Сьогодні хочемо розповісти та показати вам, що таке мисник. "Голод — не тітка, зуби на мисник не покладеш". Із давніх-давен у кожній українській хаті стояв мисник — невідʼємна частина домашнього затишку. Саме там господиня дбайливо розставляла найкращий посуд — глиняні миски, полумиски, глечики, тикви, горщики та інший хатній ужитковий посуд. Мисник був не лише місцем для зберігання, а й своєрідною окрасою оселі.
Традиційні хатні меблі
Хочеться розповісти про невідʼємні меблі у хаті наших предків, а саме про стіл, лаву та ослінчик. А також про те на чому спали наші предки. Чи доводилося вам спати на пОлику чи на старому деревʼяному ліжку, застеленому мʼякою периною?
Скриня на Роменщині
Тихо скрипить вікова скриня, із глибини деревʼяного дна піднімається минуле. ️В цьому ролику ми хочемо показати та розказати що таке скриня, та які скрині побутували в нас на Роменщині. Скриня це не просто річ, у якій зберігали одяг — це про памʼять роду, що передавалась з покоління в покоління.
Покуть та ікони
Покуть — найсвятіше та найпочесніше місце в хаті. Продовжуємо розповідати про невідʼємні елементи житла наших предків. Для багатьох родин покуть була місцем, куди зверталися з молитвою і подякою, де зберігали памʼять про предків. Це був маленький домашній храм.
Традиційні господарські споруди
Старі деревʼяні комори: мовчазні хранителі часу. Сьогодні хочемо розповісти та показати одні із важливих господарських споруд наших предків — комори, сажі, повітки та хліви. На жаль, із часом багато унікальних зразків української будівельної культури зникли, і лише подекуди у селах ще можна зустріти цих мовчазних свідків часу…
Різдвяні традиції Роменщини
Дідух і кутя — сакральні та найважливіші атрибути українського Різдва, символи родинної памʼяті, достатку та звʼязку поколінь, які з особливою повагою шанували наші предки. ️Сьогодні різдвяна вечеря зовсім інша. Не всі мають змогу зібратися за столом у рідних домівках. Наші захисники зустрічають Святвечір в окопах та на позиціях. Завдяки їм зберігаються багатовікові традиції наших предків. Дякуємо за право зустрічати Різдво на своїй землі.
Виготовлення полотна. Частина 1
Що робили раніше люди щоб отримати собі елементарну сорочку чи рушник? В цьому відеоролику ви дізнаєтеся, як наші предки вирощували коноплі, розрізняли плоскінь і матірку, обробляли рослинне волокно, мочили, сушили, тіпали, мʼяли та чесали його, а також як із готових мичок вручну пряли нитки за допомогою веретена й прядки.
Виготовлення полотна. Частина 2
Друга частина: прядіння, ткацтво на верстаті та вибілювання готового полотна.
Як прали та прасували одяг наші предки
Щоб випрати одяг, сучасна господиня може натиснути кілька кнопок на пральній машині і відправитися пити каву, погуляти, піти на роботу чи в гості. А от наші предки, щоб випрати одяг та інші домоткані речі, докладали чимало зусиль.
Масницькі традиції
Масниця — це не лише млинці та вареники, а й давні різноманітні обряди. Під час Масниці заміжні жінки обходили хати, де жили неодружені парубки, і жартома привʼязували їм до ноги невелику деревʼяну колодку. Сьогодні ми познайомимо вас з обрядом чіпляння колодки, який інсценізували аматори Овлашівського ОДР. Інсценізація відтворює давній масничний обряд, усі «частування» в кадрі — виключно реквізит.
Традиційні сорочки Роменщини
«Одягнула сорочину, повʼязала я хустину, молодиця гарна я!». Сорочка — це основа всього традиційного строю. Це перший шар одягу, що торкається тіла, це полотно, виткане й вишите руками жінки, у яке вкладено кропітку працю, терпіння та прояв творчості.
Брокарівська вишивка
Чи знали ви, що звичний для нас хрестик став мейнстрімом лише наприкінці ХІХ ст.? Разом із фабричними нитками та друкованими схемами в села масово заходить “брокарівська” мода. До цього вишивали більш архаїчними техніками — лиштва, вирізування, виколювання, мережка.
Дитячі та чоловічі сорочки
«Та прийди, Грицю, у неділю, та дам сорочку же тонку й білу». Чи знали ви, що колись до певного віку діти не відрізнялися в одязі, всі носили одну довгу сорочечку, яку шили з батьківських зношених сорочок. Чоловіча традиційна сорочка, яка вона була? Що таке артільна сорочка, та чому так мало збереглося традиційного чоловічого одягу? Все це ви дізнаєтеся у нашому відеоролику.
Поясний жіночий одяг
Колись замість звичних спідниць жінки носили плахту, тканий незшитий поясний одяг із характерним клітинчастим орнаментом. Її обгортали поверх сорочки та доповнювали запаскою. Звичайна для нас спідниця зʼявилася на теренах України в кінці ХІІІ століття.
Старовинні імена Роменщини
Сьогодні знайомимо вас із старовинними іменами нашого краю. Чи знали ви що на Роменщині є своє унікальне імʼя — Окрасина? А чи знаєте ви як звали ваших предків?
Верхній жіночий одяг
Сьогодні знайомимо вас із ще одними видами традиційного жіночого одягу наших предків. А саме: керсетка, юпка та кохта. Юпка — це не спідниця, це верхній жіночий одяг що нагадує свиту, або керсетку але з рукавами. В цих речах поєднано стиль, смак та моду тих часів.
Традиційне взуття наших предків
Сьогодні хочемо розповісти та показати яке взуття носили наші предки. Колись взуття було не таким доступним як зараз. На одну велику родину могла бути одна пара чобіт. Чоботи та черевики берегли і одягали переважно на важливі події. Улітку, в будень селяни переважно ходили босими.
Дівочі та жіночі головні убори
Сьогодні хочемо розповісти про головні убори дівчат та жінок. Дівчата прикрашали свої голови стрічками, а у свята поверх одягали вінок. А головним убором дівчини після заміжжя був очіпок.
Поділіться традицією вашої родини
Запишіть відео пісні, розкажіть про обряд, поділіться рецептом. Кожна історія — частина нашої спільної спадщини.
